16:31 Визначний антрополог, етнограф, археолог Федір Вовк | |
1847, 17 березня – в селі Крячківка на Полтавщині народився Федір (Хведір) Кіндратович Вовк, визначний антрополог, етнограф, археолог. Походив із козацької родини. Навчався в Ніжинській гімназії, Новоросійському університеті в Одесі, фізико-математичному факультеті Київського університету св. Володимира. З юних років зацікавився українським фольклором. Входив до Київської Старої Громади, де тісно спілкувався з Михайлом Драгомановим, Павлом Чубинським, Володимиром Антоновичем. Брав участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів. Великий шанувальник творчості Тараса Шевченка. У 1876-му брав участь у виданні в Празі «Кобзаря», куди увійшли безцензурні твори поета. Через переслідування в 1879-му надовго виїхав за кордон. Мешкав у Румунії, Женеві, Парижі. Захистив докторську дисертацію з порівняльної антропології. Активно популяризував українську культуру в Європі, друкуючи відповідні матеріали на шпальтах французьких часописів. У 1906-му отримав дозвіл повернутися в Російську імперію, але з забороною мешкати в Україні. Відтак оселився в Санкт-Петербурзі. Член Російського географічного товариства, Історичного й Антропологічного товариств у Парижі, професор Петербурзького університету. Організатор і учасник етнографічних експедицій і археологічних розкопок у багатьох районах України. Першовідкривач всесвітньовідомої Мізинської палеолітичної стоянки на Чернігівщині. Доповідь про неї спричинила тріумф на Міжнародному археологічному з’їзді в Женеві. Досліджував Трипільську культуру, критикував висновки Вікентія Хвойки і доводив, що її носії не були предками українців, а прийшли з території Балкан і Подунав’я. Зібрав значний етнографічний матеріал про обряди та звичаї різних народів Землі. Наукова спадщина вченого налічує понад 600 праць. У таких роботах як «Етнографічні особливості українського народу» (1916) та «Антропологічні особливості українського народу» (1916) доводив, що українці відрізняються від росіян і білорусів, становлячи окремий слов’янський народ, тяжіючи до південних та західних слов’ян. Вважав, що антропологічний тип українців визначається темним кольором волосся та очей, високим зростом, круглогловістю, вузьким обличчям із прямою формою носа. В листопаді 1916-го нагороджений орденом Почесного легіону Французької Республіки. Постійно мріяв повернутися в Україні. Але по дорозі на батьківщину захворів на «іспанку» (пандемія грипу) і за два тижні, 30 червня 1918-го, помер у місті Жлобин (Білорусь). Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |