08:04 29 квітня. Обливальний понеділок | |
Другий день великодніх свят називався Волочильним, Обливальним, Поливальним, або Водяним понеділком. На другий день Пасхи українці провідувати одне одного: годилося обійти й привітати сусідів, кумів, сватів, дядьків, тіток, хрещених, бабів-повитух, далеких родичів, приятелів тощо. При зустрічі христосувалися, обмінювалися писанками або крашанками, зичили всіляких гараздів. Цей давній звичай був дуже позитивним і мав на меті згуртування громади, більш тісну соціалізацію. Варто зауважити, що починаючи десь з ХVІІІ століття офіційній церкві (а то була московська церква) давній український звичай не дуже подобався, але нічого вдіяти вона не могла, тож мусила терпіти великодні походеньки українців. До іншого звичаю — поливання водою, коріння якого сягали ще язичництва – вона ставилася вкрай негативно, називаючи подібні обряди «бісівськими ігрищами» і «поганськими звичаями» й видавала спеціальні циркуляри, які мали на меті заборонити понеділкові обливання. Щоправда, як не забороняли, а звичай все одно існував. Подібні дії вважалися очисними, так само як і на Водохреща, Чистий четвер, чи на Купала. Коли рано-вранці до криниць чи до річки приходили дівчата, на них вже чатували парубки й обливали водою. Деінде так вчиняли на вулиці або ж у хаті, і це вважалося природною витівкою. З цим обрядом, особливо в західних областях України, пов’язана ще одна дія: дівчина, яку хлопець облив водою, мала подарувати йому писанку. З іменинами вітайте Ірину, Леоніда, Галину, Ніку. За матеріалами Укрінформ | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |