14:30 3 жовтня. Михаїла, князя Чернігівського, і боярина його Федора | |
Церква цього дня згадує Михаїла, князя Чернігівського, і боярина його Федора. Михайло в різні роки (1206-1246) був князем переяславським, новгородським, чернігівським, галицьким і Великим князем Київським. То були важкі, «темні» часи міжусобиць і окупації Русі монголо-татарами; доба, позначена, наче клеймом, княжою гризнею, підступом і підкупом, зрадою, нищівними набігами татар, безпорадністю і розпачем народу. Загинув князь разом зі своїм вірним боярином Федором у столиці Золотої Орди Сарай-Бату (неподалік від сучасної Астрахані) у 1246 році. В Сарай-Бату Михайло Всеволодович приїхав за наказом Батия, щоб отримати ярлик на Чернігівське князівство. Великих проблем з того виникнути не мало б, але щось пішло не так і князя разом із боярином стратили – забили до смерті ногами. Треба зауважити, що версій, щодо причин їхньої мученицької смерті існує декілька. Церква наполягає на тому, що і князь, і його боярин, відмовилися здійснити язичницький обряд і вклонитися ідолам. Інша версія – начебто за наказом Михайла у 1239 році в Києві було вбито перших ханських послів, тому це була помста і покарання з боку монголо-татар. Ще в одній версії йдеться про те, що Михайло, засвідчуючи відданість і покору Батию, мусив проповзти між двох вогнів під натягнутою мотузкою. Плазувати в прямому сенсі слова перед ханом князь відмовився. Власна людська гідність виявилася для нього дорожчою за ханський ярлик на владу. Згодом тіла мучеників перевезли до Чернігова, там і поховали. Але в 1572 році московські війська приєднали Чернігів до Московії і вивезли за наказом Івана Грозного мощі святих в Москву... На цей день існувала така прикмета: “Північний вітер – на холод, південний – на тепло, західний – на мокречу, а східний – зимно, але сонячно”; “Голуб, відпочиваючи, ховає одну ніжку в пір’я — чекай різкого похолодання”. Іменинники нині Михайло, Федір, Олег. За матеріалами Укрінформ | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |